1. Діяльнісний підхід в організації і проведенні конкретної роботи, ефективність якої передбачає:

·        Створення тимчасових органів самоврядування в залежності від конкретних завдань, що стоять перед колективом.

·        Прийняття рішення про створення цих органів здійснюється лише учнівським колективом, громадськими організаціями, а в їхньому складі повинні бути лише ті школярі, яку безпосередньо беруть участь у розв’язання конкретного  завдання.

·        Щоб органи самоврядування ( незалежно від строку, на який вони обрані ) звітували перед колективом про виконання поставлених завдань.

2. Підготовка школярів до організації діяльності, спрямованої на оволодіння школярами знаннями й уміннями організаторської роботи . Хороша організаторська справа залежить від:

·        Знання людей, з якими працюєш;

·        Знання законів розвиту колективу;

·        Якостей особистості самого організатора;

·        Знання особливостей організаторської роботи;

·        Знання справи, яку організовуєш;

·        Уміння практично організувати.

Ця робота сприяє формуванню у школярів організаторських здібностей –            " таке поєднання індивідуальних якостей особистості, яке дозволяє людині швидко, надійно і впевнено організувати людей на виконання певної справи.”

3. Створення ситуації вибору, коли школярі самі визначають шляхи розв’язання поставлених завдань. Саме прийняття рішення і є певним стрижнем формування мотивів групових дій

4. Коректна по відношенню до школярів підтримка вихователів, що передбачає як демократичність у стосунках вихователів і школярів, так і допомогу в організації, проведенні тієї чи іншої роботи, забезпечення можливості для всіх членів колективу висувати ідеї, пропонувати проекти, одержувати підтримку  в їхньому втіленні у життя.

Отже, самоврядування, з одного боку, реалізує мету, яка відповідає потребам школярів, дає їм можливість вивчити свої здібності, задовольнити інтереси, а з іншого – переслідує виховну мету дорослих, вихователів.